Кохати тебе це, мов вбити себе самого,
Це знищити всесвіт, який ледве-ледве вижив.
Мов сумлінно зрікатись бога, це досить убого
Кохати тебе,
але хтось це за мене вирішив.
І все, що навколо здається дешевою драмою,
Фальшивим сценарієм,
п'яною казкою,
вимислом,
Поглине безсмертних і тих, хто з уявною кармою
Робить цей світ абсурдним, із вічними смислами.
Кохати тебе...
це мов виклик,
запалення мозку.
Чи варте воно ?
Не знаю. ніхто не запитував.
Я просто живу і чекаю, як хвилі із воску
Зітруть із землі моє тіло, без слів і помилувань.
Чи вдасться не вмерти?
Воскреснути в чистому, вічному?
тут ось це "вічне" має термін придатності
тут все надламане, дуже крихке і розвінчене,
Завжди кричить, надає собі більшої вартості.
Кохати тебе це, мов вбивство себе самого,
Це відмова від всього найвищого / найсвятішого
Мов сумлінно зрікатись бога, це досить убого
Кохати тебе.
Тому я залишаюсь... грішною.