Наснився сон –осінній парк чарівний,
В нім ти і я, та тихий листопад.
І осінь наша, як земна царівна.
Та весни , котрих не вернуть назад.
А звідкілясь мелодія лунає.
Той вальс – як сон, як долі каяття.
Що правильно в житті – то осінь знає.
Бо осінь – то і є саме життя.
Кружляє листя в танці понад нами.
І ми з тобою теж танцюєм вальс.
Десь там вже відчинились долі брами.
Та вальс той не для осені, для нас.
З тобою я легка, немов хмаринка.
Мене ти в танці кружиш, я сміюсь.
І час, він зупинився на хвилинку,
І я його сьогодні не боюсь.
Прокинулась. Ціпочок поруч, клятий…
І не від танцю кругом голова.
Але я вірю, хочу, маю знати-
Наш вальс – не сон - життя, любов, слова…
