Я за тобою скучила, ти ж мій скрипачу!
Давно ж ми з тобою не чулися, не мовчали.
Давно уже вітер не обійма так за плечі –
Вже за тими плечима немало було печалей.
Багато пройшло: щось минулося — щось зосталося;
Розгубила по білім світу мільйони слів.
А без тебе мені таки сумувалося,
Бо ж там не було у мене таких вечорів.
Як тут ти? Чую, вивчив нову мелодію.
Чи забув вже мене? Чи, як я — сумував і ждав?
Багато міст-людей-подій в моїй хронології,
Та більше ніде ніхто мені так не грав.
Не втихай — дай за стільки часу насолодитися!
Господи, як я скучила — хто би знав!
Нарешті — вдома! Дозволю собі спинитися —
Послухать коника серед трав.
13.06.12 20:36
