Сиджу і струни невміло перебираю –
пісню про білу лебідку в тиші складаю.
Пісню, що не відповідає до правил –
пісню із глибоких душі горнил...
Біла лебідка тихо на озеро прилетіла,
біла лебідка прекрасну голову похилила –
до води нахилила і сльозу зронила –
що не вдома вона, що дорогу загубила...
Не плач лебідко – душу не розривай –
не загубилася ти – про рідних не забувай;
дома завжди тебе чекають і виглядають –
де б не була тебе завжди дожидають...
Просто час прийшов полетіти далеко тобі;
не знаю – можливо, щоб щось довести собі...
Лебідко ти біла – неймовірна сила в тобі –
воскрешати і життя дарувати загубленій особі.
Біла лебідка по озеру пісню сумну лила,
але красу і ніжність свою не загубила.
Лебідко знай, що тебе чекають і люблять,
за тебе постійно Бога молять!
А пальці і далі струни перебирають...
