Коли я була маленькою, був час коли в селі всі активно будувалися. Зводили нові, великі, світлі хати, сараї, літні кухні, гаражі, добудови. В той час будівництво було спільною справою, яка не обходилася без сусідів та родичів. Наших мазальниць я не пам’ятаю, бо хата і хлів були вже зведені, а літня кухня з гаражем мазались, коли я була немовлям. А от мазальниці в сусідів трішки пам’ятаю, особливо в Бахмачів та Марунденків.
Спочатку звечора біля двору насипали багато глини, соломи і щедро заливали водою, щоб утворилося таке собі болото. Дядьки у великих чоботях все це топтали, а конюх і своїми кіньми ходив колами по цій брудній арені, аж поки все не перетворювалося в однорідну жижу.
Наступного ранку на мазальниці йшли всі молоді і сильні, і для кожного була робота. Одні дядьки насипали заміс на ноші, інші носили до будівлі, треті подавали. Жінки глину наносили на стіни, і стелю тоненьким шаром, щоб було рівно, а потім тепло. Я самого процесу ніколи не бачила, бо дітей туди не пускали, і щоб докликатися мами, або тата з мазальниць, потрібно було витратити не одну годину, бо всі були при ділі. Коли вся робота була виконана господарів чомусь обливали брудною водою з глиною. Не знаю, чи то була випадковість, чи просто опинилася не в той час не в тому місці, але коли виливали відро води на тьотю Катю Марунденкову, то мене облили з ніг до голови, і я як мале мокре курча пошелевкалась додому перевдягатися.
Після тяжкої роботи всіх хто працював чекало застілля. В садку або у дворі ставили столи з наїдками, господарі частували і дякували людям, що спільними зусиллями зробили важливу роботу. Далі починали за столами співати і луна розносила злагоджене звучання на все село. Дядьки виходили курити, та десь скраю столу починали грати в карти.
Після спільної роботи і дозвілля всі втомлені, але дуже щасливі розходилися по домівках і знали що наступного тижня знову всі зберуться на мазальницях, але вже в інших сусідів.
І кажуть, що погано було жить...
Всі люди могли будувати будинки, зщводилися цілі вулиці. Ходили щонеділі на толоку. Працювали, співали, веселились. Всі були рівні соціально.
Ото були часи прекрасні. Дякую Іннусю, за спомин
