22.06.2020
А щирості, напевно, не існує.
( І всередині щось так шкребе).
Цим, мабуть, нікого не здивую.
Хіба що, -- тільки себе.
Вірю: зло програє доброті
І кохання, все ж, врятує світ,
Справедливість запанує у житті.
Але, здається, -- все навиворіт.
Чи то я не в ту сторону дивлюся?
Чи то планета рухається не туди?
Дитя посміхнеться, як йому усміхнуся,
А від великого не чекай,-- не завжди.
Буває, зробиш добру справу.
Нічого не хочеш взамін.
І ні тобі, щоб усмішку ласкаву. –
Злісний погляд навздогін.
Знаєте, погляне так грізно.
Немов: хто просив?
Чого сюди ти влізло?
І все… не маю більше сил.
Ось так погасне те, що тліло.
Назавжди зникне щирість.
( І всередині щось так заболіло).
Помирають кохання й справедливість.