Неначе вчора чула рідний голос,
Неначе вчора поряд-світлий образ,
Я досі пам'ятаю кожне слово,
І усмішку, і погляд, і розмову.
Роки ідуть, але ідуть без тебе,
Не з нами ти, матусю, а на небі.
Ніхто не знає, завтра що чекає,
Таке життя, воно не сповіщає-
Кому і скільки по землі ходити.
Так гірко, що розлуку не спинити,
Так гірко, що не можеш ти сказати,
Це відбулося, і печаль не передати:
Могила в квітах, що не я садила,
І сум такий, що витримать несила.
Є сонце, та воно тобі не світить,
На жаль, що мама того не помітить-
Дорослі стали внуки, мої діти...
Життя іде, а на могилі - квіти.
22.07.2020