Життя спливає, як пісок щоденно
За миттю мить, карбуючись у день
Вже навіть в Свято все якось буденно
Не має радості і не чутно пісень…
Сьогодні вечір, завтра знову ранок
То сон, а то будильник задзвенить
Так кожен день, стрічаючи світанок
Коротшою стає життєва мить…
Залишились надії десь далеко –
Там, у дитячих ще бажаннях і казках
Та й долю, мабуть, загубив лелека,
Кружляючи в ту ніч у небесах…
Прийшла на землю я тому без долі,
Яку для кожного кодовано в зірках,
Отак живу, хлебнувши гіркоти доволі,
Життям, що не описане в книжках…
Життя спливає, як пісок щоденно,
Малюючи, чомусь, химерний світ,
Піщинка та остання де не знаю
Й в який для мене відрахує вік…
17.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
