Мене дуже стурбувала
постанова Кабміну про заміну видачі новонародженим "пакунка малюка",
або як його ще називають "бебі - бокси" на грошову компенсацію. Мені
здається, що від цього запровадження найбільше постраждають малюки,
хоча і батькам не дуже зручно шукати все найнеобхідніше у крамницях,
та й не завжди все необхідне можна знайти,особливо у сільській
місцевості, та й часу треба витратити не мало. Та це ще півбіди, біда
для тих діточок, що народжуються у неблагополучних сім"ях, бо ж живі
гроші батьки витратять не на діточок, а на свої проблеми. Я не відкрию
секрету, в тому, що нині багато неблагополучних сімей народжують дітей
тільки заради грошей, які передбачені на виплату кожної новонародженої
дитини...Мені відомі такі сім"Ї. Якось років 18 тому я перебувала на
лікуванні у лікарні, разом зі мною там лікувалася дівчина років 18-20,
на вигляд і з розмов ніби нормальна дівчина, я часто з нею розмовляла,
розповідала цікаві життєві оповідки, дівчина уважно слухала, інші
хворі теж були не проти послухати ту чи іншу розповідь. Десь років
через 2, я зустріла ту дівчину з дитячим візочком і малюком, і
дівчина і візочок були непривабливі на вигляд. Я запитала дівчину, що
ж з нею сталося, вона відповіла, що все в нормі, але ж "нормою" там і
не пахло. Я запропонувала дівчині разом з дитям прийти до мене, вона
погодилась, я їй показала дитячі візочок і люльку моїх онуків, які вже
з них виросли і запропонувала їй забрати для свого синочка. Дівчина
погодилась і другого дня прийшла з чоловіком і забрали не лише візочок
і люльку, а й цілу купу дитячого одягу, моїх подорослівших уже онуків...
Десь років чере 4 чи 5, коли я працювала біля свого подвір"я, до
мене підійшло якесь замурзане хлоп"я і запитало мене, чи є у мене
цукерки, на мою ствердну відповідь, воно несміло попросило мене дати
йому хоча б одну цукерку, я винесла йому цілий пакетик цукерок і
печива, запитала як його звати, і як звати його батьків, хлоп"я охоче
відповіло, а я дізналася, що це хлоп"я і є синочком моєї давньої
знайомої, а ще про те, що в нього є ще два молодших братики. На моє запитання,
куди ж він сам іде, і як же його відпустила мама, хлопчик відповів, що
йде до бабусі, а батьки й не знають, що він пішов, що їм не до
нього,вони в запої...
Пройло ще кілька років і якось у крамниці я знову побачила свою
знайому уже не дівчину а молодицю і знову вагітну. Вона купувала
пиво, цигарки,ще якісь напої, на моє запитання для чого вона все те
купує, буркнула у відповідь, що в чоловіка день народження, а коли вона
вийшла з крамниці, продавчині мені повідомили, що такий "день
народження" вони відмічають щомісяця, а саме тоді коли отримують
дитячі гроші, і що це вже в неї буде 7 -а дитина...
На жаль це не єдиний випадок, їх можна знайти дуже багато, про них
розповідають наші ЗМІ. Бувають і ще важчі випадки, коли батьки, або
лише мати, замикають дітей у будинку, чи на квартирі, зникають на
кілька днів, а діти сидять і голодні, і холодні, і бездоглядні. От
таким мамам ідея виплачувати замість "пакунку малюка" грошову
допомогу, і буде подарунком. Це одна сторона справи... А є ще й друга:
У мене є знайомі, які на своєму виробництві готували ці "пакунки
малюка". Для цього вони закупили нове дорогоцінне обладнання,
відповідну тканину, нашили і наповнили пакунки, дали людям роботу,
сплачували всі податки, одним словом поповнювали бюджет, з їх
розповідей я знаю що ці пакунки дуже якісні, і всі хто їх отримував
були задоволені. А нині ті пакунки у них лежать, бо крамниці їх
приймають неохоче, а то й зовсім відмовляються, людям не має роботи,
підприємства доведеться закрити, збільшиться число безробітних,
зменшуться доходи в бюджет, втратиться ще не мало підприємств. А
таких підприємств є близько 40. Ось така проблема виникає з не
продуманих дій нашого уряду...
Я спілкуюся і з своїми друзями, і з бувшими учнями, які мають дітей і
онуків, і знаю, що вони теж проти заміни "пакунка малюка" на грошову
компенсацію.
Дуже б хотілося, почути думку наших ЗМІ, та й простих людей. А то
щось часом здається, що там в уряді сидять зовсім некомпентетні
люди...
Як писала Ліна Костенко у творі : "Записки українського самашедшого"
"...Масі не треба мистецтв, масі не треба культури - масі треба
закласти у підсвідомість і вона піде у спроектований бік. А чи не
існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави,
навіть не так її ворогами, як зусиллями власних негідників?..
Щоб дивитися безпорадно, як її прдають, компроментують в очах світу.
Свобода хамства, свобода ненависті до України. Україною правлять люди,
які її не люблять, яка їм чужа... Доведуть Україну до того, що якось
одного ранку прокинемося в іншій державі...
Пху -пху, не доведи Господи! Огидна річ - наша терпрлячість. Сама влада продукує негативні інформації про Україну,
щоб в очах світу існування такої держави втратило сенс..."
Матеріал приготовлений для друку в одній з республіканських газет.
ID:
888727
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.09.2020 17:06:37
© дата внесення змiн: 14.09.2020 17:10:50
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Багато речей з того бебі бокса мені не потрібні були б. А такі горе- матері і бебі бокси пропивають.
