Тихенько осінь казку вишиває
То бісером яскравим, то дощем,
То запашним високим короваєм,
То росяним калиновим кущем,
То шепотом таємно-тополиним,
То криком потривожених гусей,
А чи ключем у висі журавлиним,
Коли пташину кожну зір пасе.
Ось над водою маревом ранковим
Вона важкими клубами повзе,
Бува й веселки виведе підкову –
То особливий сонячний презент.
Багата, пишна вийшла вишиванка,
І звуками, і барвами рясна,
Хоч і без солов’їної співанки,
Та загадково-світла, як весна!
18.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).