|
Мій і тільки мій,
кричу у подушку. в кімнаті нікого, тому почують лише павуки. кохати тебе це мов вбивство себе самого. нестерпно, так нестерпно! тупа, тупа ідіотка з цими казковими почуттями до казкового персонажа цього життя!
Я мов скринька Пандори: вмістила охайно все, перфекціоністично, ідеально. Для тебе закрилась, для тебе зберегла усі свої грішні та дитячі думки, омріяні рецепти ніжності та кохання, записки божевільних марень, бажань, склала карту нашої подорожі по життю, підготувала чайні пакетики для важливо-болісних одкровень, зшила мереживну білизну своєї цноти. Боюсь, якщо ти відкриєш, то тебе не вистачить, ти не втримаєш такого протягу, вітрюгана, торнадо. Боюсь, що нічого від тебе не залишиться, що і тебе поміщу в цю скриньку на саме дно, бо ти моя надія.
остання надія.
Кохати ж має бути приємно, то чому я страждаю, чому чекаю, чекаю, чекаю і страждаю? Чому нема отих метеликів, а лише маленькі спіралі всередині, які все крутять і крутять, тиснуть.
кричу. вже не в подушку відкрито до стін і стелі. нехай теж чують, нехай теж зі мною верещать, нехай теж розкажуть мені щось, аби цей час не протікав кислотою по венах, не здирав гнійники на душі, щоб залишив все пливти своєю течією. Хоч би це напруження мене відпустило.
Кохання - це єдине, від чого побічні ефекти виникають раптово, несподівано, неждано. І кожного разу якісь нові, менш адекватні, більш серйозні, болючі, інопланетні, аномальні. Когось зачепить легким подихом і той навіть не сколихнеться, не зійде з місця, стоятиме мумією, а когось зітре з лиця землі, змішає з попелом, з кістками людських душ, змусить зректись себе або ж визнати, побачити, змусить стати слабким, стати ніким або ж всемогутнім, перетворитись на божевільного, на параноїка, на будь-кого, але не на адекватну людину. В коханні завжди співіснують дві половини, які несумісні, не пасують один до одного, не приживаються і не зливаються між собою.
Кохання - це світло, на яке злітається різна комашня. Когось воно знищить, когось зігріє, комусь легенько спалить крильця. Отак і з людьми. Хтось наповнюється ненавистю, хтось гірким болем, когось переповнює почуття піднесеності, когось - розчарування. Це лотерея, а, ні! Це експеримент. Кохання - це чортів (божий?) експеримент, який проходять лише обрані. А які ті обрані? ніхто не знає.
Ми жертви обставин або космічного плану, або божого вченого, який мучить (або ж вчить?), псує (або ж береже?), знущається (або ж любить?).
Мої побічні ефекти кохання мають плачевний вигляд, бо розриваюсь я, тріскаються стіни всередині, як суха земля, яка вічність не бачила дощу, вибухають вулкани й заливають усю мою зелень душі. Попелить і не зжаліється, а потім я, мов фенікс, відроджуюсь, знову і знову злітаю до сонця, не знаючи, чим все закінчиться цього разу.
Подумай перед тим, як відкриватимеш мене.
З любов'ю,
Твоя...
ID:
898392
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.12.2020 22:55:06
© дата внесення змiн: 17.12.2020 13:46:34
автор: дівчина з третього поверху
Вкажіть причину вашої скарги
|
