Любове, та куди ж ти на світанку?
Ще ніч збирає темряви шматки,
Я бачу, одягнула вишиванку,
І взулась у червоні чобітки...
Я навіть ще прокинутись не встигла,
Як ти, моя ранкова, на ногах,
Скажу тобі: куди б ти не побігла -
Нехай легким і світлим буде шлях.
І хвіртку зачинивши, із-за тину,
Подумала, ковтнувши з м'яти чай:
Я знаю, ти біжиш на Україну,
Біжиш, як все, щодня у рідний край.
Вже, певно, до калини пригорнулась,
Вже, певно, у вінку моя любов,
Крізь тебе Батьківщиноньки торкнулась,
Побудь там замість мене нині знов...
***