де ріже п’яти крижана стерня,
де штучне світло виїдає очі,
нужденна ніжність парості зернят
від мертвого світила ласки хоче_
>
покинуте вороняче гніздо
терпляче жде нагоди впасти з вітром,
опісля буде все, що бУло й до,
побляклі кольори в скупій палітрі_
>
метафор фальш відома наперд_
обридлих рим затерта вщент колода_
у чорний дьоготь снів пророцтва мед,
першогріха отруйна насолода_
>
байдужа зверхність зреджених небес_
згасаюче відлуння благовістя _
цей механізм_ з тобою в грі, чи без_
фальш прісних сліз / гніт оплесків / завіса_