От би забутись - жити як в раю,
Чи просто жити - не бажати раю,
Бо в кожен ранок - ніби в рай ступаю,
Я Богу дякую, і милість Його п"ю.
І добре, коли б думка обійшла,
Що десь на Сході - там земля палає,
Там теж в молитві Бога хтось благає,
Щоб смерть у свій полон ще не взяла.
Ці два світи - два сприйняття життя,
Де рай і пекло близько - зовсім поряд,
Тут день стрічаєш, мов мале дитя,
А там на кожнім кроці - смерть і горе.
Та вже не можеш просто собі жить,
І все навкруг - сприймати як належить,
Бо кожен день, година, навіть мить,
Твоя - уже від них тільки залежить.
Молюсь до Бога: "Зупини війну,
Нехай діждеться сина кожна мати!"
Щоб ця війна зустрівши вже весну,
Ніколи не змогла когось вбивати.
Галина Грицина.
