Як не йдем близько від шкіл –
Воно вже добре; як я знаю;
Школи ізійшли із душ і тіл;
Не подоби вже; іржать і ремигають:
І очицями, підпалені, мигають!..
Років десь шістсот,
шістсот-сімсот –
Не ішли магми поем
в університети:
Зроджені Буттям –
анти-Ісайї
нині,
більш анти-поети...
«о це є холод:
і прийми цей сон...»
«Ти вулкан! і – вулкануєш».
«Біль не з нами».
«Ти гарячий! і – ламаєш рами!»
«Всі достойні – в рамці!»
«І мухозвон !–
наш ректор: а ми що? Схолонь».
«Прийми цей сон...»
«Гасни з нами,
і прийми – цей сон...»
Я люблю!
«І від любові більш не сплю...»
« То подзвони по УКХ...»
«Не руно вона, ти – не Ясон»
«Не Орфей і Еврідіка»
Я бачу:
що не довгохвилевик –
то мухо-муко-звон:
ти, головне,
прийми їх сон...
Бо, науко, ти не в Абсолюті...
Не поет. Не твір. Ти – похорон...
Мерзляк ти,
топиш во время люте!..
Це чого: на Бога піднять руку!!
Вже вопієш: прийми цей сон...
«Ти вулкан! ти – темперамент!
Відійди,
попадають в передпокоях
в рамах...»
Як би опахалами всі віють між дворами;
Йдуть; сопуть: всі чемно в унісон...
«Ти, головне, прийми цей сон...»
І хто як підійде, ніби
не враже каже;
і тайно одягне на смерть, в вісон:
Ніби на мумію нарядить, –
На проказу...
«Прийми цей сон...»
І я спостерігаю глибше, в очі;
Христос то вишнє одкрива...
Чиє це біля мене стоїть тіло?
Чиє? Й чия у нього голова?
«Я хочу...» – каже.
Краще Христос хоче.
А?
«Наука, зіждь!»
Тепер, науко, з’їж.
Протезне, і – косоворотку.
Абстракція-пам’ять: коротка...
На Кого ти в університетах – руку?
Мертво-відволікальнице,
в диявола сполука...
Короткохвилевик і довгохвилевик – стоять
і в УКХ-протези двонять:
«Прийми цей сон...»
«Поете, оживи...
чи ти приймеш цей сон?»
Хороший альпініст – це альпініст живий!..
ЗВІДТИ Я, а звідки –
це ще не відаєте – ви.
Любов, Любов, Любов!
бо ж де розлука?
На Кого руку?
На Марію – на Христовий Дух і букву??
Життя – у звуках...
Любов – поезія, у звуках!
21.1.2009
