Баран знічев’я нудьгував.
Щоб якось досягти розради,
До цапа в гості причвалав -
Буцім спитатися поради.
Цап тупцював біля дороги –
Бо сам хандрив від отупіння.
Побачивши барана роги,
З розгону луснув по склепінню.
Баран наче на то й чекав
(вочевидь – то мета візиту),
В довбешку цапову клепав,
Цап борг вертав несамовито…
****
Так й серед люду мудриків доволі,
Та більше за чужим горбом,
Як власне збіжжя не зросло у полі,
То і чуже не видалось добром.
