Сумна розлука в пам’яті жевріла, –
Який же був в майбутнє світлий шлях,
Коли її рука в твоїй тремтіла,
Неначе птах.
Душі твоєї обрії безмежні, –
Теплом наповнив ніжний дивосвіт,
Коли вдихав ти пахощі бентежні,
Неначе цвіт.
Вона далеко, божество прекрасне,
І знову все темніє у очах;
Ти знаєш, – пам’ять відлетить дочасно,
Неначе птах
Широко крила сумнів вже розкинув
В душі твоїй, де тисне болю гніт;
Ти знаєш, що любов поволі гине,
Неначе цвіт.
François Coppée
Chanson d’exil
Triste exile, qu'il te souvienne
Combien l'avenir etait beau,
Quand sa main tremblait dans la tienne
Comme un oiseau,
Et combien ton ame etait pleine
D'une bonne et douce chaleur,
Quand tu respirais son haleine
Comme une fleur!
Mais elle est loin, la chere idole,
Et tout s'assombrit de nouveau;
Tu sais qu'un souvenir s'envole
Comme un oiseau;
Deja l'aile du doute plane
Sur ton ame ou nait la douleur;
Et tu sais qu'un amour se fane
Comme une fleur.
