Хоча у всіх, і у мене також, багато різних справ, та піднято такий ажіотаж навколо сьогоднішнього матчу нашої збірної, що і віршики мають бути про футбол, а завтра повернемося до сьогоденних подій. Я вже викладав цей віршик, та і судді будуть чоловіки, та всеж почитайте і посміхніться. Є у нас гарна жіноча бригада суддів, є і віршик про них. І вболіваємо ввечері за наших!!!
Про футбол
Знову футбол, цікавий буде матч.
Ажіотаж! Попри всі негаразди.
Неначе інших ми не маємо задач,
футбол понад усе вважають ґазди.
Покинув справи йдуть на стадіон,
де можна покричати й матюкатись,
і мабуть є у цьому свій резон,
тут можна все, нема чого боятись.
Свисток судді, і починають м’яч ганять,
наче немає більше чим зайнятись,
край поля дівки з косами стоять,
на інші справи не дають відволікатись.
Йде гра, як звір, волає стадіон.
Кричать чоловіки мов навіжені.
Важливо, хто тут стане чемпіон.
Хто переможе, синьо-білі чи зелені?
А ті біжать по полю, з краю в край,
вже всі зігрілися і вкрилися росою,
і разом з ними, наче той Мамай,
біжить, свистить, кричить Суддя з косою.
Триває диво, ну немає що й казать.
Суддя з косою судить боротьбу завзяту.
Край поля дівки з косами стоять.
Мабуть повернення іде Матріархату.
