дівчинка вибігла з дому, бо там її сварять
бо там вона оболонка наповнена часом
відверто між нами,
у неї важкі дисонанси
і сонця буханець
між легеневими ґратами.
дівчинка зачинялась в малому сараї
щілина давала світло легке від туману
вона діставала банку літрову - і била
пальцями,
мов по серцю:
"ой леле...ой мамо
я в ключику, у пташиному,
множена, спиляна,
де я по-справжньому справжня,
а де скопійована?
мамо, тут люде навколо
з ребристими спинами
сварять мене,
спиняють
ніби щось скоїла..."
відверто між нами,
я більше не бачив дівчинки
на третьому поверсі більше нікого не лаяли
але уночі заспівали усі лічильники
пісню, де хтось покликав "ой леле...ой мамо".
"сварять, ніби щось скоїла" - це так типово для наших сімей. не хочеться узагальнювати, але от не вміємо розмовляти з дітьми, не вміємо, навіть коли щось скоїла
хм...
ця проблема теж порушена)
але тут скоріш про внутрішню цілісність лір.героїні - між малим Я та дорослим, не сприйняття себе. Ну і вплив сім'ї очевидно теж помітний)
о, бачите, а я надто буквально...
все-таки мені подобається, коли автори розкривають суть своїх творів, показують те, що бачать вони.
тому щиро дякую за пояснення, це відкриває нові обрії текстів