Його руки, що безсило лежали на столі, дрібно тремтіли. Було помітно, що йому погано. Його чи то бив озноб чи можливо переживав сильне похмілля. Очі були сумні із блиском. Такі бувають коли за мить вони були омиті сльозами, або лише починають плакати. Від сльозливості спричиненої чи то вітром чи морозом чи навіть сміхом очі такі не бувають. Запитаєте звідки я знаю? Працюю у сфері обслуговування людських душ. Я та людина до якої часто йдуть обездолені, ображені чи щасливі. Усі із іншим, своїм настроєм у радості але кожен із однаковим станом у горі. Хоча горе також, як і радість зазвичай різне, але емоція все ж однакова. Вираз обличчя, очей, тіла, поведінка дуже подібна, або ідентична.
Я не психолог, хоча ті три курси факультету суспільних наук не пройшли мимо. Щось та й почерпнув собі в ті короткі проміжки часу коли попадав на пари.
Я не священнослужитель.
І не адвокат. До них у мене особливе ставлення. Хороших мало, а інші обманюють. Я знаю напевне. Мав нещастя пересіктися у житті. Нічого хорошого з того не вийшло але тверде розуміння не зв’язуватися і взагалі старатися із законом не мати справ з’явилося. Про це можливо згодом.
Я бармен. І я не з тих барменів, що прийшли або підробити на якийсь кеш чи вбити час. Я профі і бачу себе у цій професії довго і успішно. Я пройшов масу курсів, тренінгів, маю особисті розробки коктейлів і вмію жонглювати келихами та пляшками не гірше як у цирку клоуни кулями. Дехто думає, що це проста робота, не кваліфікована і потребує лише навичок, а не певних талантів. І то їхня думка, вони мають право так розуміти це. Насправді жонглювати, наливати напої із висоти, робити шоу то найлегше, що є в професії. Справжня складність роботи полягає в людях. Саме у тому, щоб правильно визначати стан клієнта. Зрозуміти чи потрібно йому пити чи ні. І попри прибуток бару, заробітків мого боса і моєї премії я відмовляю у порції чогось, аби людина не втрапила у п’яну халепу. А інколи трапляється і навпаки, замість кави добряча порція віскі чи бренді і життя стає на рейси, йде своїм шляхом і тягне за собою череду щасливих і успішних моментів.
От таке життя, сповнене безліччю подій. Натхненних, сумних чи щасливих, а інколи і зовсім незбагненних із міксом чудес, чародійства чи впливу потайбіччя. Я мало вірю в усе оте, що важко пояснити і зрозуміти, але інколи простіше це прийняти ніж зрозуміти справжню причину події чи ситуацію.
Ну взагалі, не те щоб я так лихо брався розбиратися у життєвих ситуаціях. Я швидше намагаюся не втручатися, але чим більше я дистацінуюся тим ближче ці історії та ситуації насуваються на мене, тому що життя стрімко летить вперед із усім цим насиченням і часто люди зневірюються у своїх парах, друзях, адвокатах і священиках. Воліють виговоритися незнайомій, чужій людині ніж виправдовуватися рідні, розповідати у суху пустку кімнати психолога чи пояснювати адвокату, який кожне слово інтерпретує у зміст винен – не винен.
Та усі люблять потеревенити із чужими. Чи то в потязі, на попутці, інколи у чергах. У такій ситуації можна говорити обрисам ситуацій, не називати імена, адреси, місця. Просто сказати що та як і зазвичай не отримати у відповідь пораду, навіть співчуття не завжди бувають, але чомусь приходить відчуття полегшення. Ніби справді спадає із душі той славнозвісний, невидимий камінь і стає вільніше, стає по собі. Звичайно треба розуміти кому ти говориш. Можна втюхатися у халепу із якої потім вибиратися. Але зазвичай це ситуативна річ і часто трапляється у наших життях.
Я працював згідно графіка через день, але так як мій напарник Коля був сумлінним студентом університету і не бачив себе у професії бармена по -серйозному тому я часто його підміняв. Він вивчав математику і мріяв, що колись йому таки вдасться розв’язати одну із математичних проблем, яка турбує нутро теоретиків цієї науки. Я ж вбачав, що від математика у ньому лише уміння підраховувати решту в умі і його запалу вистачить ще на років три, а далі або пихтіти менеджером у якійсь конторці або отут поряд мене із усією серйозністю міксувати напої.
Я можу довго розповідати про себе але справа зовсім не в мені чи в моєму розумінні. Справа в житті і його дивному плині.
ID:
922054
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.08.2021 22:32:04
© дата внесення змiн: 12.08.2021 22:32:04
автор: Андрій Толіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
