Спитало маму поросятко,
Допитливе мале дитятко:
«Чому, коли дощить цей світ,
Ми не взуваємо чобіт?
Є ж гарні гумові. Маленькі.
Зелені, сині, червоненькі!
Було би весело нам дуже
Стрибати в чобітках в калюжі!
Чому ми бігаємо босі,
Коли надворі сіра осінь?»
Йому сказала мама свинка:
«Хро-хро, хро-хро, моя дитинко!
Тому що, пацю, ми не люди.
І чобітків у нас не буде.
Якщо їх навіть і купити,
То не піді́йдуть для копита.
Але, синочку, не сумуй!
Ти ось морквинку краще жуй.
Вона чудова. Солоденька.
І теж красива СПИТАЛО МАМУ ПОРОСЯТКО
Спитало маму поросятко,
Допитливе мале дитятко:
«Чому, коли дощить цей світ,
Ми не взуваємо чобіт?
Є ж гарні гумові. Маленькі.
Зелені, сині, червоненькі!
Було би весело нам дуже
Стрибати в чобітках в калюжі!
Чому ми бігаємо босі,
Коли надворі сіра осінь?»
Йому сказала мама свинка:
«Хро-хро, хро-хро, моя дитинко!
Тому що, пацю, ми не люди.
І чобітків у нас не буде.
Якщо їх навіть і купити,
То не піді́йдуть для копита.
Але, синочку, не сумуй!
Ти ось морквинку краще жуй.
Вона чудова, солоденька.
І теж красива — червоненька!»
22.07.2021
Вікторія Манойленко
/фото з відкритих джерел Інтернету/
Чудовий віршик для малят! 
