Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Сині квіти самотності - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
zazemlena, 16.11.2021 - 21:47
Квіти самотності Вирощую на кам’яних плитах – Уламках гранітних, Що колись були монументом Мрії.... Глибока філософія, що тривожно чекає виходу із душі... і так весь твір... Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Галина Лябук, 16.11.2021 - 16:07
Коли читаєш вірш, всі звуки з оточення перестаєш чути, настільки глибоко поринаєш в зміст. Чомусь хочеться, щоб іграшки майстрували для малят, а не для кошенят, коли самотньо. Це моя думка. Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо є малята, для яких можна майстувати іграшки, то це вже не самотність.... Дякую за відгук!
Галина Лябук відповів на коментар Галина Лябук, 17.11.2021 - 22:49
Згідна з Вами, але я трішки глибше занурилась у проблему самотності, і знаю проблеми малят в дитячих будинках. Скільки радості від принесеної іграшки! Тому так і вирвалось.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У цьому світі так багато сумного............
Сніг_на_голову, 16.11.2021 - 15:19
а ще синій - колір глибини і спокою. як на мене, самотність - то розкіш, якою не хваляться, саме глибоких людей завше приємно читати Ваші занурення Рунельо Вахейко, 16.11.2021 - 11:53
Краще грати (на) скрипці... Чи на кіфарі... Чи майструвати іграшки Для кошенят. Мені завжди подобалось несподіване завершення, якась ірраціональна нота... Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буває так, що квіти вирощуєш, а вони не ростуть і не цвітуть....
Ольга Калина відповів на коментар Пісаренчиха, 16.11.2021 - 16:41
Нагадали мені мій випадок, який зараз розповім. Колись над могилою свекрухи, яку я ніколи не бачила.(вона померла задовго до того, як ми з чоловіком одружились) я промовила: " Мабуть, я не подобаюсь своїй свекрусі, бо що не саджаю з квіток, то нічого не приймається і не цвіте на її могилі. І яким же було моє здивування, коли навесні я побачила на могилі , що ростуть і цвітуть всі квіти, які я садила і , навіть, ті з багаторічних, які вважала засохлими.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вразив мене Ваш відгук, вразив...........
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скоріше, Діоген........ Дякую за такий оригінальний відгук!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
|
|
|