спробуй з'їсти хоч одне яблуко
без усіх оцих ось твоїх зітхань
про сучасне суспільство, заслабше наглухо,
про себе бідного із купою страждань.
не думаючи- з першої спроби
чи виглядали б ви з ним красиво,
без вибору чи все в ньому до вподоби-
воно диво.
побудь з яблуком, з його насінням,
м'якоттю пЕрловою- незвично?
а не дискутуй у цю пору осінню
із примарами про величне.
ну як відчуваєш? смачніше так, правда ж?
як проходить хвилина твоєї свободи?
як тобі таке прозоре, не штучне, а справжнє
висловлювання природи?
чудово тут так? долаючи перешкоди ці,
відчуй, як втрачаєш, живучи в умі лиш.
як же утримаєш радість свою і любов у руці
якщо ти і яблука не умієш.
02.11.2021р.
Вера Полозкова
Яблоко
попробуй съесть хоть одно яблоко
без вот этого своего вздоха
о современном обществе, больном наглухо,
о себе, у которого всё так плохо;
не думая, с этого ли ракурса
вы бы с ним выгоднее смотрелись,
не решая, всё ли тебе в нём нравится —
оно прелесть.
побудь с яблоком, с его зёрнами,
жемчужной мякотью, алым боком, —
а не дискутируя с иллюзорными
оппонентами о глубоком.
ну, как тебе естся? что тебе чувствуется?
как проходит минута твоей свободы?
как тебе прямое, без доли искусственности,
высказывание природы?
здорово тут, да? продравшись через преграды все,
видишь, сколько теряешь, живя в уме лишь.
да и какой тебе может даться любви и радости,
когда ты и яблока не умеешь.
