Ранок грудня, я стала на ганок,
І підняла до неба обличчя,
Сонце знову малює світанок,
Тільки сніг залітає у вічі.
Білі хмари над сонними землями,
Вслід летять у блакиті за вітром,
Все закрите суцільними стелями,
Горизонт сипле в просторі квіти.
Квіти ці лиш не виросли з грунту,
Їх не склади для хати в букет,
Лиш кружляють зимовими буднями,
Пелюстки дрібні в казку білет .
У долоню упала сніжинка,
Вслід за нею іще не одна,
Над дахами ж ця біла хмаринка,
З неї встала розкішна зима.
По волоссю спускається крапелька,
Від тепла тіла сніг розстає,
А мороз не вагається й пальчики ,
Приголубить, тоді ущипне.
Червоніють вуста, вітер щоки чіпає,
Під ногами блискучий сніг аж тремтить,
Зима не пустує , довкола гуляє,
Її календар вчасно зміг розбудить.
