Шовкова ніжна,тонка нитка,
Колись зв"язала нас з тобою.
Вона була геть непомітна,
І не хвалилася собою.
Тримала нас на поводку,
Допоки в неї були сили.
Роботу мала надважку,
А ми хіба про це просили?
Вона була все ж не проста,
Про неї ми не турбувались.
Та не цінилась доброта,
Поки колись все ж розірвалась.
Її помітили ми стан,
Взялися швидко рятувати.
Та не побачили там ран,
Її хотіли ми зв"язати.
Коли в"язали, знову рвалась.
І так було не один раз,
І лиш тоді ми здогадались,
Що рятувать не буде нас.
Шукали швидко помилки,
Чому цю нитку не жаліли?
Та що казать, пройшли роки,
Ми бути разом не зуміли...
На жаль... І так буває в життя...Що лиш з роками розумієш свою помилку...Хтось виправляє її, а хтось і ні...весь вік ніби висиш на павутині
Гарного дня Вам і натхнення!