"Усі кажуть, що Святий Миколай приносить подарунки. Щороку пишу йому та прошу песика, проте отримую зовсім інше. Сьогодні я не буду спати, чатуватиму на Святого Миколая", -- міркував Сашко й виглядав у вікно, пильно придивляючись до темряви, але сон зморив його.
Уранці Сашко знайшов подарунок під подушкою. На жаль, це був не пес, а нічого не вдієш.
Випав лапастий і сріблястий сніг, тож хлопець швидко зібрався та побіг на вулицю. Закортіло зліпити снігову бабу. І закипіла робота, але зненацька, як грім серед ясного неба, щось жалібно заскиглило поруч. На дитячому майданчику метушилося цуценя: йому було холодно та страшно. Сашко кинувся до малого, узявши на руки, засунув за пазуху.
Морозно. Сашко чимдуж біг додому. "Не замерзни! Будь ласка, не замерзни!" -- хлопець бурмотів під ніс, притискаючи щеня до себе.
Ось-ось видно будинок.
За годину щенятко вже пило молочко та з цікавістю розглядало все навкруги.
-- Скоро прийде матуся з роботи. Я скажу, що ти -- подарунок від Святого Миколая. Ти такий кумедний! Які в тебе великі вуха! Як тебе назвати? Назву Лютим, бо сьогодні лютує морозець і завірюха, -- радісно промовив Сашко, притуливши до себе крихітку. Лютий ткнувся в хлопця своїм вологим носом, ніби поцілував.
*** *** ***
Весна змінила зиму. Зараз уже ніхто не пізнав би кволе цуценя, адже виросло. Лютий бігав по траві за метеликами, а за ними -- Сашко. Весело!
Чудовий твір! Сашко кмітливий хлопчик! Певно добра душа! буде сюрприз батькам. То доюре,що знайшлися добрі люди,що прихистили песика. Гарного дня Вам і натхнення!
Вам також зичу радості, щастя 
Тварини -- наші друзі 
Чудовий твір! Сашко кмітливий хлопчик! Певно добра душа! буде сюрприз батькам. То доюре,що знайшлися добрі люди,що прихистили песика. Гарного дня Вам і натхнення! 
