Будую я будинок з почуттів:
Дах із хоробрості, аби жар сонця
Не пік, дощ влитися не смів,
А двері ‒ із відваги-охоронця.
В нім вікна з естетичного чуття,
Щоб око милували краєвиди,
Що тягнуться у довжину з життя ‒
Поля, ліси, річки, моря, бескиди…
Предмети вжитку у будинку цім
Всі зроблені із почуття любові,
Щоб ними користуючись у нім,
Провадили лиш миті пречудові.
Вітальня побудована з теплом
З гостинності до всіх і до усього,
Аби переконати їх цілком,
Що в ній таки нема нічого злого.
А кухня та їдальня ‒ з насолод,
Аби, готуючи та ївши денно,
Життя завсіди кожний епізод
Я проживав в будинку цім блаженно.
Санвузол я будую з почуттів
Порядності та гідності, поваги,
Аби й духовно чистим бути вмів,
Не втративши у серці рівноваги.
А спальня вся, куди не зазирни,
Іскриться щастям, ніжністю, любов’ю,
Щоб я солодкі завжди бачив сни,
Щоб проявитися дали здоров’ю.
Будую я будинок з почуттів
Гуманності, але не лиш для себе,
Але й для тих, хто жити б в нім хотів,
Для всіх – для неї, нього і для тебе.
Євген Ковальчук, 01. 01. 2019
