Темні береги, повний місяць, ніч,
Я іду в пітьму, чую там твій клич.
Місяць відверне світло зі шляху,
Знаю я одне, ми давно в гріху…
Я іду вперед, майже навмання,
І цей темний шлях зникне в світлі дня.
Голос в глибині манить все мене
Та мене пітьма вже ж не омине!
Пробиваю шлях в прірву почуттів,
Боже, я люблю, хоч не так хотів!
Я віддам усе, мов в страшному сні,
Зупини свій клич! Просто зупини!!!
Знаю, що твій крик ще давно лунав,
Бо кохала ти, та і я кохав,
Тому чую я знову голос твій,
Значить буду йти в прірву наших мрій…
