І знов повітряна тривога,
В підвалах хтось народжує маля.
Болить... Людей змарнілих шкода,
Здригається від бомб страшних земля.
Десь постріли, хтось гірко плаче,
Скалічує війна нове життя.
Душа тремтить їй кожній лячно,
Кайданами важке передчуття.
Люди благають допомоги,
Звертаються до Бога, до Святих...
Журбу тримають міцно вдови,
Нещасних плач і стогін не затих.
На місто знов залізо градом,
Палає дім, завіса димова.
Руйнують і виводять з ладу,
Господарі російського життя.
Все що роками будували,
Важкою працею мільйони рук.
То нелюди запланували,
Що не розграблять - краще роздеруть.
Та тільки оркам не минеться,
Попереду чекає судний час.
За кожну краплю, що проллється,
Не дочекаєтесь пощади в нас.
Рада, що завітали! 
