І день почався знову з неї,
думками він летить у вись,
п’янкою стежкою Медеї,
він йде і бачить її скрізь.
“Ох, як приємно бачить сон,
такий легкий і ледь тривожний,
я Ваш покірний вовк Ясон,
і вітру голос переможний.
Я так хотів зловить цю мить,
щоб образ Ваш навік залишився зі мною,
і бурю в морі зупинить,
а Золоте Руно втопить на дно імглою.
Мій рай небесний за горами,
зневірою серце б'ється там,
я вистраждав цей біль роками,
повірте, вірністю лиш Вам,
горить життя у грудях сильних,
та батогом січе туга,
в думках своїх таких чорнильних,
мені вже спокою нема”
Бринить за бортом дивний спів,
сирена плач Ясона розсипає,
по гладі моря вище хвиль,
слова його Медеї відправляє…
