Поранити словами все ж можливо,
Холодними вустами - заморозити,
Не всі казки закінчились щасливо,
А деякі вірші спочатку були прозою.
Брехати часто нам усім властиво.
Ти не ховайся за моїми косами,
Не сподівайся, що врятує диво;
Сьогодня я для тебе сонце з грозами.
Спалю до тла, що було сердцю мило,
Воно все переповнене занозами.
В твоє "кохаю" я давно не вірю
І більше не вмиваюсь зранку сльозами.
Не буду витрачати свої сили,
Не бачу сенсу мучати погрозами,
Бо нас розсудить лиш могила,
Такі розділимо прогнози ми.
