Одному сумно, хочеться розваги:
Ховатись, щоби хтось зловив...
Немає вже шаленої наснаги,
Покинутий, я тут один.
І вибиратись швидко мав би,
Поки самотнім сам себе не з'їв.
Але куди? Немов кайдани,
Мене тримають, щоб не збіг.
І не лякають зовсім травми,
Я кожну подумки вже розрулив.
Вніс всі важливі і не дуже правки;
Лише самотність не змінив, не зміг.
Роблю малесенькі нотатки:
Що їв, що пив, кого любив,
Які були колись достатки,
Ніби хтось поцікавився оцим.
Вмираю одиноким, сварки
Давно не чув, а є вони?
Для себе ставлю хрестом палки.
А інші скажуть: "Ще один..."