Не люблячи себе, завжди втікаєш.
Шукаєш друзів, їхню радість і тепло.
Коли ти на одинці, то себе, лиш проклинаєш.
Від інших вимагаєш ту любов й добро.
Й живеш із написом на лобі що "залежний".
Кудись біжиш, щось намагаєшся знайти...
Лиш люблячи себе проявиш вищу ніжність.
Й відтоді всі до тебе будуть йти.
Ми при народженні достойні всі любові.
Як сталось, що так прагнемо її?
Як сталось, що собі огидні стали?
Шукаємо любов навпомацки в пітьмі.
