Рідна країна палає, горить.
Від вибухів стогне, земля та тремтить…
Тривога, виє як білуга, та кричить,
Сповіщує, що в небі смерть летить…
Так ранок розпочавсь на Україні,
Страшні новини, сльози, та пітьма,
Загиблі, постраждалі, та вцілілі,
Тепер , на нас , така статистика чека…
Ракета, так вона бездушна курва,
Кусок металу, що заряд несе…
Але ж її скеровує людина,
що знає, що вона тут забере …
То, чи ви люди? Маєте ви душу?
Чи розумієте, що руки у крові?!
Які там руки, … у крові по шию!!!
Душі нема, серця ваші мертві…
Ви винні всі!!!! Хто віддає накази…
Хто їх виконує , … ракети робить хто…,
Хто виправдовує безжалісну заразу,
І хто мовчить, тим самим множить зло…
Тож, схаменіться, горя ви завдали…
Країна ваша вже для Миру терорист,
То чи потрібно, ще й на правнуків кидати
Цей ваш тягар,- тавро зі словом ,, терорист,,?!
дякую за відгук, та лайк. там згодна з вами замість слова на ,,к...ва,, можна підібрати багато поганих слів і всі вони підійдуть. так , дуже сумно, що саме така страшна тема тепер для віршів. Сподіваюсь не за горами час коли тема буле про мирне небо.
Все-таки це художнє слово. Я розумію, що емоції наші зашкалюють, але ми повинні триматися навіть на творчому фронті, бо иначе ворог нас переможе. Пишіть, виливайте свій біль, від душі бажаю Вам творчих успіхів.