Їх рятували з-під завалів,
Із дому рідного руїн...
Все тихше голоси гучали
Серед уламків мертвих стін.
Ось це дівча трирічне миле,
А ось - бабуся півжива...
Їх діставали із могили
В жалОбі чорного Дніпра.
Тут болю янголи кружляли:
Десятки згублених життів...
А хтось вже, безвісти пропалий,
У муках, в полум'ї згорів...
За що це нам?! Господь, помилуй,
Спини поріддя сатани!
Твій Божий Світ - уже не білий,
Він чорний в згарищах війни.
Молитви наші і благання,
ПлачІ і зболені слова,
Гіркі прокльони і стенання
Відносить в засвіти луна.
Укрила чорними крилАми
Війни кривава каламуть...
А цвинтарі - наш біль і пам'ять -
Небесні стяги стережуть.
Одна надія і спасіння -
Сини, ці воїни Добра,
Ці наші Волі покоління,
І Україна, що жива...
Вражає! 
