Вино розлили на червоний смокінг
І світ застиг у тих невиспаних очах
Багряний ранок і червоний спокій
Усмішка того ж кольору
В речах застигла мить і бризки
Від печалі, невипрані сердця,
невичищений хрест
І що було, що може буде далі
Між шостим й сьомим небом.
Враз воскрес. Печаті достославної
землі давно впустили ниць пейсатий спокій.
Хто падав на коліна - той воскрес
Хто тягне хрест - в один лиш бік широкий,
той слід веде лиш в бік небес.
О ница мить, що нищить щем
в долонях встряг гвіздковий дріт,
розправлений в грудях
Хто ті, що нищили людей
без ницої покути
у той позбавлений
любві безбарвний день...
