З сімнадцяти років до тебе приходжу,
з сімнадцяти років не знав, що це ти.
Дивлюсь я на тебе, свій взгляд не відвожу:
ти стала гарніша лиш через роки.
Крутими стежинками до тебе спускаюсь,
і все на вкруги як завжди роздивляюсь:
і зліва, і з права видніють мости,
а ти королева, зеленять куполи.
Тобою ще з юності я милувався,
біля берегу твого у любові зізнавався.
Коли було важко приходив до тебе,
дививсь зі сльозми в голубе твоє небо.
Та ось то останнє, накрило кохання,
омріяне мною за всі ці роки.
Ти виконай моє одне лиш бажання
віддай одне одному нас на віки!
До тебе приходить будем завжди двоє,
молитись за тебе будем в унісон.
Яке ж буде щастя як теска та твоя,
буде мені мила, мою судьбою!