За Тебе часто я молюся Богу...
Окремо... Але в більшості за НАС...
За наших ближніх... Згладжую тривогу,
Що огортає душу через раз.
Тобі я можу здатися наївним,
За те, що як себе Тебе люблю.
Спочатку я тобі здавався дивом,
Тепер буває докори ловлю.
Ти повернулась в звичний ритм життя,
Ти кажеш бізнес - вихідних немає!
А я в Тобі лиш бачу сенс буття,
Мені Тебе, повір, не вистачає.
Тебе навчити треба ще любити -
І перші вже з'явилися симптоми!
Без погляду так важко пояснити -
В очах печаль, а тіло ломить втома.
Ти нас з небес на землю опустила,
Буденністю засмоктує цей світ...
Лише любов від Бога незрадлива,
Лише любов дарує нам політ!