*****
Коли до тебе лихо
Крадеться раптом тихо
У розум, серце, душу,
Тобі сказати мушу –
Аби не упустити
Його й вік не тужити,
Йому їх двері, друже,
Нехай, як навіть дуже
Увічливо та мило
Просило б і молило,
Не смій же відчиняти
І навіть прочиняти,
Щоб глянуть краєм ока.
Адже тяжка морока
На тебе лиш чекає,
Яка жалю не має,
Морока до роботи,
Щоб лихо те збороти,
Щоб лихо те здолати
І більше вже не мати.
Якщо ж уже так склалось,
Що лихо те пробралось
До тебе, не корися
Йому, а з ним борися
Щосил, як тільки можеш.
І лихо переможеш.
Натомість в них, зазначу,
Впусти, щоб мать удачу,
Лиш світлі, мов світання,
Думки та почування.
Євген Ковальчук, 23. 06. 2020
