Хай зникне сум з твого лиця
І серденька твого!
Хай сонячний жар промінця
Вщент випалить його!
Не личить в літню пору цю,
Коли буяє цвіт,
Твоєму серцю та лицю
Виказувати гніт,
Що ліг на серденько твоє
І тисне з сил усіх,
Й дихнути навіть не дає.
Хай лиш веселий сміх
Твоє обличчя прикраша
Впродовж всього життя.
Нехай і серце, і душа
Лиш світлі почуття
В собі тримають, щоб повік
Не був у них той сум,
Той сум, що навіває вік
Лиш безліч темних дум.
Нехай він йде у небуття,
Де є лише пітьма,
Й повік думки та почуття
Твої не обійма.
Хай сум до серденька твого
Забуде шлях навік,
Аби не бачив він його
В твоїм житті повік.
Хай шляхом тим до нього йдуть
Лиш добрі почуття
І хай вони у нім живуть
Впродовж всього життя,
Допоки серденька звучить
Той стук, що дозволя
Тобі на цій планеті жить,
Ім’я якій – Земля.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2020
