Як же пристрасно кохаю
Я тебе, мій рідний краю!
Я тобі зізнатись мушу:
Полонив мою ти душу,
Полонив її отою
Пречудовою красою,
Що в тобі буя, вирує,
Що і слів мені бракує,
Щоб красу ту описати,
Що, моя Вкраїно-мати,
Доленька тобі надала
Ще із самого начала –
Неокраїї простори –
І поля, й ліси, і гори,
І діброви, і долини,
І ліси, і полонини,
І моря, й річки, й озера,
Що відтоді й дотепера,
Наче кров людська по жилах,
Десь між горами, по схилах
Чи деінде протікають
І тебе мов напувають,
Живлять, рідна земле-мати,
Щоб красу твою тримати
Нині, а також надалі
І до кожної деталі
Доти, доки сонце сяє
І Земля ця кружеляє
Вколо себе і круг нього –
Сонця світлого й жаркого.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2020
