Трясеться маршрутка зимовим селом.
Надвечір і вже сутеніє.
Деінде в віконцях самотній вогонь.
В повітрі легкий присмак диму.
Колись повнолюдне, порожнє тепер -
Старенькі хатини за тином.
Закинула доля подалі селян
І місто як прірва поглинуло.
Петляє дорога, порошиться сніг,
А вітер здійма хуртовину.
Вдивляюсь у ніч і згадую всіх,
Хто поруч був, хто вже загинув.
Сумно і серце стискає журба:Ми
Ми наче в пекельному колі -
Жертви збирає кривава війна,
На нас не шкодуючи зброї.
Як хочеться вірити, що не дарма
землю задобрюєм кров'ю,
Зламає хребта народів тюрма
Об наших славетних героїв!
Автобус пірнає у заметіль,
Лишаючи села позаду.
Думки мої десь у царині мрій,
У мріях шукають розраду.
