Життєва книга на столі,
Відкрию новий я листок.
Роки прожиті там мої,
В життя дарований квиток.
Не раз гортала сторінки,
Падіння й злети між рядками.
А як хотілось обійти,
Що не вдавалося часами!
Сльоза розмита на папері...
Чому ж так плакала душа?
Та сльози ті були даремні,
А так примусили страждать.
Хіба згадаєш все прожите?
Були причини різні сліз.
Та час суворий є учитель,
Життям важким все далі вів...
Ось новий рік - нова сторінка,
Ніщо не взнаєш наперед.
Що доля витне, ця злодійка,
Для мене поки що секрет...
Зворушливо... І справді п. Надійко,ми не знаємо ,що нас нас чекає...Русня хизується, снарядами засіває...на жаль..
Тримаймось! Не втрачаймо віри в краще!
