Лежали троянди на білім снігу,
Вмирали, віщуючи горе й біду,
Криваві жарини упали на шлях,
І болем відбились у рідних очах.
Червоні троянди на білу дорогу,
Чому не дарунок?: питаю у Бога,
Краплинами крові на білі сніги,
Життям заплатили чиї ви борги?
А мали б кохати, а мали б радіти,
Тепер помирають кохані та квіти,
Вкриває холодна зима їх снігами,
Син їде в останнє у гості до мами.
Червоні троянди вбивають морози,
Бо їх не зігріють ні сонце, ні сльози,
Вони як і люди всі - жертви війни,
Зів'яло життя в них також без вини.
Сини як ці квіти - в них доля одна,
Бо є ненависне всім слово - війна...
ГАЛИНА ГРИЦИНА.