- Мама мія ! - скрикнула чорнява вокалістка "АББИ", повернувшись спиною до аудиторії, і добряче гепнулася стегном об слизьку підлогу - поранила два пальці - хоча миттєво піднялася, наче нічого й не було. Співала вона в той момент "Ватерлоо", і войовнича аура цього слова таки змусила борчиню культурного фронту різко впасти. Пророча назва пісні пізніше зіграє ще один злий жарт з королевою танцювальних майданчиків, коли мова йтиме про капітуляцію тобто розпад культового квартету.
А поки що обслуговуючий персонал бігав з рушниками й відчайдушно збирав дощові калюжі зі сцени. Гітара Ульвеуса стала схожа на весло, яким він вправно махав, а рояль Андерсона - на рятувальну шлюпку. Та що там казати, коли навіть їхній бос, згинаючись у три погибелі, бігав зі шматками тканини, ліквідовуючи наслідки негоди. Це був екстрим у всій красі : 25 000 фанатів шаленіли, дощ заливав усіх підряд. Голоси музикантів часто переривалися від неполадок мокрої апаратури.
- Дайте їм кульки на голови ! - хтось відчайдушно горланив.
- Аби ще задихнулися ! Ні в якому разі. Не з цукру зроблені - витримають, дощ теплий ! - відповідали із-за куліс.
- Єзус - Марія, тільки б витримали декорації майданчику ! - склавши руки вгору, волав до неба організатор дійства.
- Енергійне плавання корисне для нашого здоров'я ! - пожартував захеканий імпресаріо.
На щастя все обійшлося. Збуджені артисти ще довго не могли прийти до тями після такої пригоди. Трохи згодом, оговтавшись, вони відповідали на питання місцевих мас- медіа.
- Кажуть, що ви стали мільйонерами і не встигаєте тратити накопичені капітали. Чи це так ?
- Можу сказати тільки те, що податки в Швеції надто високі й значну суму грошей ми вкладаємо у творчість. Одним словом - ми не скнари і не закопуємо золоті мішки десь під поміченим деревом.
- Питання до Агнети. По опитуванню фанатів ваша сідниця є найпривабливішою сідницею у світі. Що скажете на це ?
- Не знаю, я її не бачила (а що... в них сідниць тут не має ? - пізніше перепитувала вродлива блондинка своїх колег)...
В залі вибуховий сміх.
- Чи вживаєте наркотики ?
- Ні, не вживаємо, хоча хильнути любимо...
- Дайте відпочити людям, бачите які вони втомлені...- один журналіст і справді виявився найбільш точним у даній ситуації.
Щоправда ажіотаж австралійської публіки не вщухав ні на мить.
Простинь, наволочки, іншу білизну, на яких спали знаменитості пізніше підприємливий швейцар продавав по клаптиках усім бажаючим.
А на іншому концерті в Мельбурні зграя чорних жуків, побачивши білі декорації дійства, чимдуж почала окупувати сцену, залізши навіть в інтимні місця його учасників.
- Це вам привіт від Бітлів, котрі тут у 1964 році теж зробили подібний фурор ! - вдало пожартував один репортер, що постійно нишпорив за ними й саме хотів змонтувати фільм про уславлену четвірку. І йому вдалося ! Стрічка стала культовою серед меломанів, вийшовши в прокат перед Різдвом 1978 року.
На якомусь стадіоні прийшлося затримати концерт через начебто "замінування сцени".Але обійшлося. Хтось невдало пожартував.
Покидаючи австралійську землю 13 березня 1977 року, музиканти ніяк не могли зрозуміти : "Що вони такого неординарного зробили, що їх аж отак ідеалізують. Якийсь масовий психоз, чесне шаманське слово..." Так, шамани применшувати свої досягнення, але фанатів не обдуриш. А бідолашна Агнета, котра найбільше переживала аби щось не сталося поганого з ними й натовпом, ще більше почала лякатися надто великого збіговиська людей.
- Ми любимо та обожнюємо Вас !
- Дайте доторкнутися до Вашої руки !
- Приїжджайте частіше до Австралії !
- А може назвати нашу країну "АББАвстралія" !?.
- Слушна ідея !
- Не забудемо ніколи Ваші дзвіночки - Голоси ! Вони лікують !
- Щасливої дороги !
Літак плавно набирав висоту. Хмари здивовано глянули на сонних ідолів, не розуміючи довколишнього ажіотажу.
- І що в них такого є особливого ? Люди як люди...- спитала одна із них.
- Е, не кажіть. Нещодавно до мене докотилася їхня мелодія з вщент заповненої відкритої арени. Я вслухалась і розчулено вилила на них усю палітру власних переживань...- зворушено парирувала інша.
- Ось послухайте-послухайте ! - загострила увагу третя мара.
В небі замість гулу повітряного судна раптом зазвучало "Intermezzo No 1", вносячи хвилюючі сум'яття до вищих шарів атмосфери. Маленька цятка розчинилася в імлі.
Цей тур став кульмінаційним моментом в історії "АББИ". Враження від нього навіть через десятки років повзають мурахами по шкірі вже немолодих гастролерів, які насправді й не дуже бажали гастролювати такими далекими маршрутами. Але ж позитивний імідж колективу то є свята справа.
