Приручивши дракона, я думаю, що з ним
зробити,
Залишити поруч чи вбити,
А що, як народяться діти...
А він закохався у квітень,
У мій ніжно-сонячний квітень...
Приручивши дракона, я стала з собою
відверта,
Нахабна, упевнена, вперта.
Всі ігри його стрімко стерто.
І, навіть, ім'я - Альберто.
Красиве ім'я Альберто...
Анна Верховцева
Приручила дракона. Гучний, вередливий, впертий.
В нього грива руда, ім'я неслов'янське Альберто.
Від учора він веган – пожер із вазонів квіти.
І спустила б зі сходів, та в нас же родина, діти...
Я любила колись перед сном почитати книжку,
А тепер вогнегасник тягну у подружнє ліжко,
Бо дракон, хоч приручений, має дикунські звички:
Підпалив якось капці. Раптом підсмалить косички?!
Він крилатий, лускатий, заввишки чотири метри.
Я плету вечорами для нього кашне і светри.
Ми складаєм сонети, в словесному сходимось герці.
І портал між світами відкрито, обмеження стерті.
П'єм у постілі каву, однакові носим халати.
Він гукає під стелю удвох безтурботно літати.
Я чомусь розбиваю то люстру, то власні коліна.
Побурчить і втішає – я ж краща його половина.
Поруч з ним не замерзну, які б не скипали морози.
Він дарує мені павуків, він відводить загрози.
Я змінила свій космос, поставила вічність на чати.
Приручивши дракона, я вчуся себе приручати.
Гарний і романтичний гумор!
