Застигли хмари у очах зелених,
У оберті спинився білий світ
І трави, наче руки наречених,
Тебе ловили ніби первоцвіт.
Твоя зоря у небі швидко згасла,
Хоч кажуть зорі вічні, та не всі.
Летіли із твоєю одночасно
Ще декілька до рідної землі.
І ніч ридала втративши надії,
Таких зірок як ви вже не знайти.
Самі згоріли залишивши мрії,
Щоб об’єднати різних два світи.
А дехто бачив в небі те падіння,
Загадував бажання і кохав.
І чарували зорі мерехтінням,
Хто шлях Чумацький в небі розшукав.
8.08.24р. Олександр Степан.
