Не спати ніч, не мріяти, згадати
Таємну хроніку, пожовклу плівку.
В майбутньому чарівності шукати,
Знаходити ж в запилених платівках.
Спрямовані в майбутнє всі вітрила.
І нищить горизонт із спогадів баласт.
Але віджите, давнє, відшуміле -
Знов відкриває в нас забутий пласт.
Зайшлося серце, без причин помітних.
Попереду - схід сонця, за спиною – пилюга.
Але ж як солодко у натяках досвітніх,
Побачити людей і шепотіти ті слова.
Всі кажуть - то омана, сховок для невдахи,
Найкращу роль ти все ще не зіграв.
Та в ностальгії кожен скромний сіромаха
Свій шлях колись величний споглядав.
