Светлой памяти моего друга Давида Бунериди Ты ушел и больше не вернулся... Ведь оттуда нет пути назад. На пороге грустно обернулся, Бросив на меня прощальный взгляд. А потом всё было, как в тумане... Не в тумане, нет, а в страшной были... И вокруг слова: Хороший парень! Молодой совсем! Как жаль! Убили! Я стою и не могу заплакать, Не могу им закричать вослед: Замолчите, люди! Перестаньте! У меня ведь больше друга нет! © Copyright: Татэ, 2004 Свидетельство о публикации №1401190767
ID: 123522 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 27.03.2009 11:34:45 © дата внесення змiн: 27.03.2009 11:34:45 автор: Татэ
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie