Не передати біль усім,
І не побачиш чи я плачу,
Аж рветься серце, коли бачу,
Паплюжать нас чужі народи,
І навіть нашої породи,
Безчестять прапор, гімн, країну...
Нащо ж родить таку дитину!?,
Що разом з чужорідним хамом,
Понехтувала навіть храмом,
Що для сліпого визнання,
Обрала краще вигнання,
Ніж жити, розвивать країну
І відбудовувать руїну,
Що залишив орел двуглавий,
І серп, і молот, комунізм...
Політики і лівий, правий
Лиш хочуть матір-Україну,
Ще більш заглибить у руїну,
Забрати латану свитину
Та голу виставить до тину,
Захлопнуть двері на замок,
Очистить совість від думок.
Яка там совість!?Вже нема...
Щоб рідну матір - за поріг,
Та то ж є непростимий гріх.
А то не просто матір дорогая,
То Українонька Святая,
Що козаки обороняли,
І кров останню віддавали
За неї; плакала й вона,
Молилась, Господа просила,
Бо знала - є у нього сила
Залишить жить її й діток,
Хоч навіть голих, без свиток.
І жила - Бог до неї добрий.
Тарас великий був хоробрий:
По тюрмах все життя провів,
І спадок по собі лишив -
Міцне, тверде, сльозливе слово,
Що викликало співчуття,
Просвітлювало сенс буття.
От тільки хто ж його читає?,
Хто слово "діда" поважає? - НІХТО,
Залишились самі, самі, самі та ще й сліпі...
Не встане Тарас із могили,
Не вкаже на вірний нам шлях,
Чужинці нам землю порили,
Засохла вже кров на шаблях...
Чудовий патріотичний вірш!
Але ж, чому автор вважає,
що "діда" Тараса НІХТО не поважає?
Андрій Конопко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Старше покоління поважає, бо розуміє значення основоположника нової української літератури, а от молодь..Жах! Книжок в руки не беруть і тому нічому не вчаться..